У фортеці Тустань пахне прокуратурою Олена ЛАНЬ
Над унікальною давньоруською фортецею Тустань IX-XIII ст., яка розміщена біля села Урич Сколівського району, вибухнув величезний скандал.
Зіткнулися два табори.
В одному археологи, історики та реставратори, в другому — працівники національно-природного парку «Сколівські Бескиди», на території якого опинилася ця пам’ятка археології. «Бескиди» почали вирубку лісу на схилах скельного масиву Камінь, де розміщена не тільки фортеця, а й
не менш унікальне святилище початку першого тисячоліття до н.е. — понад 270 петрогліфів. Крім того, парк збудував на території комплексу кілька дерев’яних альтанок, сходи і міст з КПП для туристів.
Перші обвинувачують других у вандалізмі. Другі закидають їм фарисейство. До Тустані терміново виїхала комісія на чолі з начальником відділу охорони культурної спадщини управління культури Львівської облдержадміністрації Романом Онишком, яка визнала діяльність «Сколівських Бескидів» порушенням законів України про охорону культурної та археологічної спадщини.
— Вирубкою дерев на скелях Тустані «Сколівські Бескиди» спричинили загрозу розмиву унікальних археологічних шарів,- розповідав кореспондентці «ВЗ» член комісії, науковий співробітник Інституту українознавства НАН України ім. І. Крип’якевича, археолог, який досліджує урицькі скелі від 1979 року, Микола Бандрівський. — А між тим, вони навіть не мали державного акта про
відведення землі.
Урицькі скелі підносяться над долиною на 75 метрів. Це своєрідний острів, нижня частина якого вкрита гумусом. Цей гумус складається з шарів, наповнених унікальними археологічними пам’ятками.
Від IX до XIII століття ці скелі активно забудовували. А відтак там виявили море знахідок. Наприклад, у 1972 році Роман Багрій знайшов на території дитинця бронзову булаву, а згодом і бронзовий складний хрест, у якому носили святі мощі.
Знаходили там і чоловічі персні, бойові сокири, а на дні кам’яної цистерни для води — горщик IX століття.
До недавнього часу ці шари утримувало коріння дерев, а тепер, під пеньками, воно почне перегнивати.
Незакріплений гумус буде спливати з дощами та талими водами разом з усіма недослідженими знахідками. До того ж працівники парку втиснули в культурний шар одного з оборонних ровів Тустані дерев’яні сходи, навіть не здогадуючись, що саме у ровах нагромаджується найбільше археологічних знахідок.
Так, на північному боці великого крила урицьких скель свого часу археологи виявили кілограми наконечників стріл для луків та арбалетів. Саме там, де зараз іде вирубка.
Знеліснення цієї території може бути на руку тільки тим, хто хоче відбудувати Тустань, як п’ятиповерхову дерев’яну фортецю, якою вона була у XIII столітті. Адже раніше такі об’єкти стояли на голих скелях. Навколо не було навіть кущика, за яким могли б ховатися вороги.
Мода на
«реконструкції» дозволяє певним кланам заробляти величезні гроші, але науковий археологічний світ категорично проти таких речей. Наше завдання — консервувати пам’ятки та зберігати їх для наступних поколінь.
У 1994 році було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про державний історико-культурний заповідник «Тустань» (Львівська область)». Голова Львівської облдержадміністрації поклав функції дирекції цього заповідника «в період його становлення — 1996-1997 роки» (!) на Львівський історичний музей.
Музею наказали створити для цього ТИМЧАСОВИЙ відділ.
Контроль за виконанням розпорядження поклали на заступника голови Юрія Зиму. Втім, ніхто нічого не створив. Зацікавленість «Сколівських Бескидів» Тустанню зрозуміла.
В плані розвитку туризму — це справжнє золоте дно. Другої такої фортеці в Європі немає.
— Йдеться не про реконструкцію фортеці, а про організацію екологічної стежки та планову ландшафтну рубку лісу, на яку ми маємо всі документи, — казав кореспондентці «ВЗ» директор національно-природного парку «Сколівські Бескиди» Михайло Коханець. — Одна з цих доріжок, яка обходить Камінь, є короткою і розрахована на годину.
А друга — довша — на чотири години. Зараз займаємося маркуванням та облаштуванням території. Чи маємо акт відведення землі, на якій розміщена Тустань?
Він буде в нас на руках цього тижня.
Після створення у 1999 році нашого національно-природного парку ці землі відійшли до нас, і ми є їх повноцінними користувачами.
По заповіднику немає жодного документа, крім Постанови Кабміну та розпорядження голови, а ми вже так багато зробили. Навіть путівник «Стежками легендарної Тустані» видали.
Якими треба бути фарисеями, щоб обвинувачувати нас у тому, що ми робимо шкоду пам’ятці.
Ми спроможні забезпечити будь-який охоронний режим, який визначить державна служба охорони культурної спадщини. Проблема є надуманою, комусь хочеться створити ще одну державну установу. Ці скелі — природний об’єкт, виходи пісковика на поверхню.
Якби Тустань була,
наприклад, палацом, я зрозумів би, що його власником має бути історико-культурний заповідник. А так, хто є ближчим до Тустані: ми чи історичний музей, який розміщений у Львові?
До речі, в нашому парку працює свій науковий відділ. І торік його роботу з облаштування Тустані організовував покійний багаторічний дослідник цієї пам’ятки Михайло Рожко. Він працював у
нас науковим співробітником, археологом.
Зокрема, вказав, які дерева треба зняти на короткій екологічній стежці. (Михайло Рожко — архітектор, колишній працівник відділу археології інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. За словами Миколи Бандрівського, саме Михайло Федорович відкрив Європі цю давньоруську фортецю. — Авт.).
Рожко мріяв відбудувати Тустань, але зараз це було б не доцільно. Хіба що реконструювати окремі фрагменти. Для повної реконструкції треба мати надто великі гроші.
Чому ж Львівський історичний музей так і не створив заповідника?
Чому за це його не притягнула до відповідальності Львівська облдержадміністрація? «Причина тільки у відсутності фінансування, яке ми мали отримувати з бюджету області, — пояснював директор Львівського історичного музею Богдан Чайківський. — Ми заледве виготовили і затвердили у Києві генеральний план фортеці. Облдержадміністрація почала звертати увагу на наші проблеми тільки цього року.
Пообіцяла додаткові кошти. Наразі ми створили в Уричі музей історії Тустані. З практики можу сказати, що для того, щоб запустити заповідник, необхідно 300-500 тис. грн.
Площа ж велика — 239 га. А нам
епізодично виділяли то 10 тисяч, то 50…».
Слово владі
Роман Онишко, начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Львівської облдержадміністрації
Найгіршим є те, що за 10 років Львівський історичний музей так і не завершив роботи з відведення земельної ділянки під «Тустань», хоча мав для цього всі дозволи, і від Львівлісу також.
Він не мав на це коштів, а «Сколівські Бескиди» мають. Торік вони звернулися до голови Львівської
облдержадміністрації з проханням дозволити ввести територію заповідника у структуру парку. Але ми вирішили, що це нонсенс: у парку і заповідника надто різні завдання.
Тоді, здається, у заступника голови Львівської облдержадміністрації Володимира Герича виникла ідея про спільне
використання цієї території. Така угода була навіть підписана «Бескидами», але згодом вони відмовилися від свого підпису.
Перші тривожні сигнали почали надходити з Урича ще торік, попри те, що між мною та паном Коханцем існувала усна домовленість про те, що «Бескиди» не проводитимуть жодних робіт без мого письмового дозволу. На жаль, вони свого слова не дотримали.
На даному етапі я вважаю, що порушення з боку парку не призвели до незворотних процесів. Я заборонив «Бескидам» проводити будь-які роботи на Тустані. Якщо їх продовжать — подамо до суду і звернемося до прокуратури.
На фото: Микола Бандрівський: «Ці буки можна побачити у Львові на гравюрах ХІХ століття. Вони пам’ятали ще Івана Франка, Лесю Українку та Івана Вагилевича».