У Полтаві продовжується поголовна ліквідація мережі державних і комунальних аптек. Всупереч політиці нового Уряду України, який виступає за збереження аптек державних та комунальних.
Всупереч інтересам територіальної громади, але в інтересах приватної фірми — ТОВ «Ліки Полтавщини», за якою стоїть АБ «Полтава-банк», а за банком — один з місцевих високопосадовців. Бачите, чим займаються банки, у яких простому смертному кредит недоступний.
Приміщення восьми уже приватизованих аптек протягом останніх п’яти років стали власністю цього ТОВ. Ще в січні 2002 р. головний банкір АБ «Полтава-банк» О.Некрасов, за свідченням групи аптекарів, відкритим текстом запропонував керівникам усіх комунальних аптек Полтави написати заяви про вступ до ТОВ «Ліки Полтавщини».
Тобто, банкір наперед знав, що всі передбачені Законом формальності приватизації йому будуть забезпечені, а отже все комунальне майно аптек стане його власністю. Ким забезпечені?
Звісно, владою.
Так воно і є. Про рівність можливостей на ринку приватизації в Полтаві годі й говорити. Але то інша, ширша і не менш болюча тема.
Кісткою в горлі для апетитних можновладців стала аптека N197, що у мікрорайоні Алмазний.
Ласий шматок комунального майна: понад 500 кв.м, комерційно вигідне місце.
«Полювання» на приміщення цієї найбільшої у Полтаві аптеки триває найдовше. Голими ж руками його не взяти.
Понад 30 років, з дня забудови мікрорайону, в цьому приміщенні — не що інше, як аптека, старе й мале знає сюди стежку, хворих обслуговують фармацевти високого класу, а виготовлювані тут ліки значно дешевші від заводських. Колектив з 30 чоловік стабільно одержує
зарплату, справно сплачує усі податки та інші платежі, що суттєво поповнюють місцеві бюджети.
Питається: кому вигідно рубати квітуче дерево?
Виявляється, полтавському чиновництву, бо плодо-носить воно не в його кишеню…
Сформований ще у 2002 р. під патронатом тодішнього Полтавського міського голови А.Кукоби депутатський корпус міста з працівників бюджетних установ нині майже одноголосно підтримує свого «патрона», зокрема, у незаконній процедурі приватизації приміщень аптек, порушенні норм орендної плати.
Останнє є механізмом тиску на аптеки, мовляв, не хочеш добровільно «здаватися» «Лікам Полтавщини», так ми тебе непомірною орендною платою доведемо до боргової ями. І доводять.
Це показово виписано в колективному листі працівників аптеки N197 у депутатську приймальню.
У 2002 р. колектив відстояв себе через Господарський суд. Торік 12-а сесія міськради знову прийняла рішення про продаж приміщення аптеки.
Люди, ветерани війни, чорнобильці, вдарили у дзвони, звернулися в усі можливі інстанції. Але 9 березня 2005 р. Полтавська міськрада уже на 15-й сесії підтвердила своє рішення.
До речі, того дня, 9 березня зранку депутатів по телефону з міськради запросили на спільне засідання депутатських комісій, мовляв, обов’язково приходьте у депутатську кімнату (де зазвичай, знаю з власного депутатського досвіду, і відбуваються подібні зібрання). Прийшли і потрапили… на сесію міськради з участю народного депутата А.Кукоби.
Отак без підготовки, без належного обговорення (як і багато інших питань на попередніх сесіях) було прийнято міську Програму приватизації на 2005 рік. Свідки стверджують, що про аптеку N197 доповідачі на так званій сесії (вона була скликана з порушенням усіх норм чинного законодавства) навіть не обмовилися.
Певно, щоб не викликати раптом спротиву котрогось із депутатів, у списку озвучених об’єктів значилося лише «комунальне приміщення за адресою: вул. Калініна, 37». А це і є та сама аптека.
Обдурили депутатів, хоча, як писав О.Пушкін, «меня обманывать не надо, я сам обманываться рад».
Отже, депутати міськради, за мовчазної згоди присутнього «патрона», пустили «під ніж» останню в Полтаві комунальну аптеку, що виготовляє дешеві ліки за рецептами в повному асортименті, надає увесь комплекс медикаментозного забезпечення та має, як ми вже зазначили, найкращі фінансово-економічні показники серед усіх аптек Полтавської області.
Підкреслимо: за підсумками
2004 р. до бюджету та соціальних фондів сплачено 120 тис. 496 грн. різних платежів, середньомісячна зарплата склала 590 грн., сплачено 29 тис. 154 грн. орендної плати.
Про все це знають владні чиновники, але діють явно у шкурницьких інтересах. Окремі депутати міськради намагалися проконтролювати купівлю-продаж загалом усього комунального майна в Полтаві, але на свої депутатські звернення до міського управління комунальної власності відповіді не одержали.
Є підстави заявляти про значний недобір коштів до бюджету від приватизації приміщень аптек в цілому у Полтавській області.
Обікрадені, принижені аптекарі сподіваються, що нова українська влада розслідує незаконні, корупційні дії місцевої, поки що старої влади в питанні приватизації аптек та іншого майна, що, певно ж, завдали матеріальних, фінансових збитків і державі, і Полтавській територіальній громаді, погіршили соціальну захищеність полтавського люду, адже приватизовані аптеки не виготовляють ліків за індивідуальними приписами лікарів, часто торгують ліками сумнівної якості, за значно вищими цінами.
На мій погляд, потрібно перевірити на законність та соціально-економічну доцільність приватизацію аптек у Полтаві та області, притягти до відповідальності посадових осіб, які самочинно, в обхід нормативних актів, встановлювали аптекам орендну плату з метою фінансового закабалення і прихватизації, оприлюднити у пресі список усіх колишніх державних та
комунальних аптек у межах Полтави і Полтавської області з означенням: як це відбувалося, якою була грошова оцінка об’єкту, хто став новим власником, скільки грошей надійшло до бюджету від приватизації, тощо.
Важливо оприлюднити оцінку компетентних органів з приводу приватизації аптек у Полтавській області з метою відновлення справедливості, доплат у бюджет недоплаченого, як того вимагає головний урядовець Ю.Тимошенко, та унеможливлення подальших махінацій з комунальним майном, яке належить усій територіальній громаді, а не кільком чиновникам, які досі безкарно ним
розпоряджалися.
Олександр КУЛИК,
голова Полтавської обласної організації Української народної партії